Публікація розміщена на медіа-ресурсі «Новое время».

Що, якщо на спробу держави знову дозволити роботу казино і залів ігрових автоматів подивитися як на соціальну п’єсу? Вона на ділі показує, що таке демократія і право

На спробу держави знову дозволити діяльність казино і залів ігрових автоматів можна дивитися як на економічний трактат, законотворчу повість або морально-етичну поему. А що, якщо подивитися на цю ініціативу як на соціальну п’єсу? Вона на ділі показує, що таке демократія і право.

Демократія — це про узгодження між собою інтересів багатьох сторін, а право — це спосіб закріпити домовленості сторін на рівні закону. В цьому випадку, законопроект про гральний бізнес — один з найкращих прикладів через очевидність інтересів і простоту процесу.

Чиї ж інтереси тут перетинаються, і хто головні герої цієї п’єси?

Лотерейники — задоволені життям хлопці, хрещені батьки більшості автоматників. Життя роздало їм у руки хороші карти, і вони не хочуть їх тасувати. Закон їм не потрібен.

Автоматники — спритні хлопці, які під крилом у Лотерейників поставили свої точки з ігровими автоматами. Деякі Автоматники не працюють з Лотерейниками, але діляться з Дільничним. Частина з них готова працювати за новим законом, іншим добре і так.

Дільничний — герой міфічний, він ніби є і повинен боротися з автоматниками. Але найчастіше він з’являється, коли Автоматники з ним діляться. Йому новий закон ні до чого.

Круп’є казино — іноземці або місцеві ділки. Хочуть і можуть працювати начисто, і новий закон може дати їм таку можливість.

Букмекери — розуміють, що головне — заліпити все місто рекламою, не лізти в чужі ігри і дивитися, щоб у їхні ставки теж ніхто носа не пхав.

Підлітки — сподіваються на захист Дільничного. Власне, вони і будуть грати в казино і залах ігрових автоматів.

Депутати — діти, яких посадили на перші парти, і вони думають, що вони щось вирішують.

Продумані — вдають, що вони депутати, але насправді знають, хто вирішує.

П’єса з цими головними героями розігрується вже не перший рік. Більшість зацікавлена в тому, щоб закон був, усі зазначені герої збираються в одному місці і думають, як з цим жити. Це схоже на збори ОСББ, коли мешканці вирішують, що буде перед будинком — дитячий майданчик, парковка, спортивний куточок чи альтанка для пенсіонерів. Ділянка перед будинком одна, а інтересів багато, і всім обіцяли, що в ОСББ буде добре. Тепер головне — всі ці інтереси врахувати.

Ось цей весь процес і є демократія — узгодити між собою абсолютно різні позиції. Це рішення ніколи не буде «в інтересах більшості», більшість повинне буде сприйняти його як найбільш прийнятне і виправдане. Воно може бути таким, тільки якщо дотримано процедури, і воно прийнято максимально прозоро. У свою чергу, право стане способом закріпити процедуру і домовленості.

Для держави закон про гральний бізнес може стати показником її демократичності та дієздатності. По-перше, нинішня політична еліта сама винесла гральний бізнес на порядок денний. По-друге, в цьому питанні вплив міжнародних гравців мінімальний, тому не вийде говорити про «руку Кремля» або «тиск Заходу». По-третє, якщо не вийде впоратися з цим завданням, то хто повірить, що вийде з іншими, стратегічними для країни з точки зору припливу інвестицій і бізнес-клімату.

Що варто врахувати в процесі легалізації грального бізнесу в Україні? Цей шлях можна пройти з мінімальними втратами і позитивним результатом, якщо дотримуватися декількох принципів. А саме:

— Відмовитися від ідеї наповнити бюджет за рахунок ліцензійних платежів. «Ігорка» не працюватиме, як акциз на алкоголь і тютюн. Тим більше, що в багатьох інших країнах ціна ліцензії покриває тільки витрати на її видачу. Держава заробляє на податках і договорах місцевої влади з казино про інвестиції в інфраструктуру і соціальні проекти.

— Основною метою законопроекту має  бути захист більшої частини населення від негативного впливу грального бізнесу. Звичайно, не можна допускати до гри людей із залежністю і дітей. Але забороняти заможній людині зняти стрес, граючи в рулетку або в карти, безглуздо. Вона зробить це, дозволите ви їй чи ні. При цьому попутно буде розвиватися тіньова індустрія, від якої через відсутність контролю захистити звичайних людей набагато складніше.

— Звідси третя умова — прозорий і автоматичний контроль за грою. Сучасні технології дозволяють і ідентифікувати гравця, і відстежити ставки разом з результатами розіграшу. Тут не потрібно вдаватися до примітивного «діти будуть показувати паспорт комп’ютеру». Ідентифікація через банківські карти відмінно працює в багатьох сферах, може спрацювати і тут. І це лише один з можливих способів.

— Жорсткі вимоги до реклами та розміщення гральних закладів у чітко визначених місцях, при цьому варто обмежити кількість таких закладів на один населений пункт.

— І нарешті — зрозумілі правила ведення бізнесу і доступний поріг входу на ринок. Для України гральний бізнес дійсно може стати одним з факторів розвитку туризму. Але для цього потрібно, щоб інвестор захотів інвестувати і міг розуміти економіку бізнесу. Поставити ціну ліцензії 10 млн євро не складно, але хто її заплатить? Який повинен бути середній чек такого казино, якщо воно працює в білу? Чи є настільки платоспроможні клієнти в Україні? Тому оцінювати ціну ліцензії потрібно адекватно, як і враховувати складність регулювання.

В результаті потрібен закон, який дозволить прибрати безліч гральних закладів з вулиць і створити сприятливі умови для їх офіційної роботи. Є надія, що його таки приймуть, а українське суспільство стане адекватно сприймати гральний бізнес і зможе захиститися від крайнощів.

Эта запись также доступна на: Російська, Англійська

Посилання на ресурс, де знаходиться публікація
https://nv.ua/ukr/biz/experts/...