Війна та мобілізація пов'язали значну частину суспільства зі Збройними Силами України та іншими формуваннями, одночасно збільшивши попит на правову допомогу у питаннях, що стосуються війська. Разом з тим, стали поширенішими й адвокатські запити, адресатами яких дедалі частіше стають військові частини. У цій статті ми відповідаємо на п'ять найважливіших питань про адвокатські запити. **Коли потрібен адвокатський запит?** Адвокатський запит - це, в першу чергу, зручний інструмент, який допомагає адвокату зібрати докази та підготуватися до подальших кроків. Зручність в його простоті: досвідченому адвокатові знадобиться не більше години на те, щоб підготувати і направити запит. Натомість опрацювання адвокатського запиту, підготовка та відправка відповіді на нього можуть займати значно більше часу і вимагати залучення багатьох служб військової частини, зокрема, стройової, кадрової, фінансової та юридичної. Головна функція кожної військової частини в Україні зараз - це забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності України. Необдумане і невиправдане направлення до бойового підрозділу значної кількості адвокатських запитів в умовах воєнного стану очевидно створює штучні перешкоди для здійснення цієї функції. Надсилаючи запит, адвокат виходить із пріоритету інтересів клієнта, однак водночас йому потрібно не допустити конфлікту між інтересами клієнта та інтересами національної безпеки. В умовах війни, на наше переконання, підходи мають бути виваженими. Недоцільно надсилати адвокатський запит для уточнення обставин чи отримання документів, які вже наявні у клієнта, або які клієнт має можливість безперешкодно отримати від військової частини, наприклад, будучи військовослужбовцем такої частини та звернувшись до командування із відповідним рапортом. Недопустимо використовувати адвокатський запит і як важіль тиску на військову частину з метою спонукання її до вчинення певних дій. Інше питання - надсилання двох і більше адвокатських запитів до однієї військової частини щодо одного і того ж клієнта. З урахуванням принципів компетентності та добросовісності адвокат повинен досконало знати законодавство та враховувати всі обставини. А тому вже в першому адвокатському запиті потрібно чітко сформулювати усі питання і точно вказати, які саме документи йому необхідні. Також доцільно передбачати наперед, які саме уточнюючі запитання необхідно поставити в адвокатському запиті. Наприклад, якщо клієнту-військовослужбовцю не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення, то окрім інформації та документів про відповідні виплати, є сенс запитати військову частину про те, чи притягувався такий військовослужбовець до дисциплінарної відповідальності (дисциплінарне стягнення може бути однією із небагатьох законних причин невиплати премії). Неточність або неповнота першого адвокатського запиту, яка призводить до необхідності направити ще один - це груба некомпетентність і підстава для дисциплінарної відповідальності. Додаткові адвокатські запити допустимі лише тоді, коли адвокат виявив нові обставини, що потребують уточнення. Вони мають бути невідомі йому раніше і непередбачувані для нього за звичайних умов у момент надсилання першого запиту. **Як оформити адвокатський запит?** На практиці законодавчих вимог, про які потрібно пам'ятати, небагато. Єдиною змістовною вимогою є заборона формулювати адвокатський запит з метою одержати консультацію чи роз'яснення положень законодавства. Доцільно подбати про вказівку на адресата та відправника адвокатського запиту, правову підставу запиту (стаття 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), інформацію про особу, в інтересах якої надсилається запит, а також перелік запитань і запитуваних документів. Дещо більше питань виникає щодо додатків до адвокатського запиту. Закон передбачає, що до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Особливу увагу варто приділяти заповненню ордера, зокрема, поля "назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом". Досить часто адвокати використовують формулювання на кшталт «*У всіх державних / недержавних органах України»*. З урахуванням того, що військова частина не є «органом», а діє як юридична особа публічного права, подібні формулювання ордеру не дозволяють прийти до висновку, що адвокат є належним чином уповноваженим на представництво свого клієнта у відносинах із військовою частиною. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у вказаному полі має зазначатися конкретний адресат адвокатського запиту, а не абстрактне поняття, яким охоплюється необмежена кількість осіб ([постанова Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/10156/17](https://verdictum.ligazakon.net/document/88885758?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=jl01)). З урахуванням такого підходу вважаємо правильним здійснювати вказівку на військову частину та її номер у відповідному полі адвокатського запиту, наприклад «*У відносинах із військовою частиною А0000»*. За бажанням також можна додати вид адвокатської діяльності, який здійснюється у даному випадку. Надання ордеру, що за своїм змістом викликає сумніви у службовців військової частини, може мати наслідком відмову у наданні відповіді на адвокатський запит з посиланням на непідтвердження адвокатом своїх повноважень. Зрештою адвокат може видати новий ордер та надіслати новий адвокатський запит, проте це буде додатковою витратою ресурсів як самого адвоката, так і військової частини, що в умовах війни є недоцільним. Більшість адвокатів, які здійснюють свою діяльність у межах адвокатських бюро чи об'єднань, знайомі зі змінами, що після початку повномасштабного вторгнення рф були внесені до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, відповідно до яких під час військового стану дозволяється видача адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання / адвокатського бюро. У разі подання адвокатського запиту з використанням вказаного положення варто послатися в його тексті на такі зміни. Службовці військових частин рідко знаються на змінах в регулювальних актах адвокатського самоврядування, тож таке посилання дозволить уникнути непорозумінь. Військовим частинам же слід мати на увазі, що вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. А тому відмови з посиланням на ненадання копії адвокатського договору, довіреності від клієнта, дозволу на обробку персональних даних чи будь-яких інших документів, є порушенням закону. **Що запитувати?** Зміст запитання залежить від правової допомоги, яку адвокат надає клієнтові. Загальна порада - формулювати чітко, зрозуміло й вичерпно. Узагальнені формулювання запитань з одного боку можуть вказувати на некомпетентність адвоката, а з іншого - не дозволять отримати бажаний ефект. Єдине законодавче обмеження щодо змісту запитань полягає в тому, що у відповідь на адвокатський запит не надається інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких така інформація міститься. Відповідно до Закону, йдеться про конфіденційну, таємну та службову інформацію. У відносинах з військовими частинами, зважаючи на сферу і умови їх діяльності, таємна й службова інформація є досить поширеними. В першому випадку в нагоді стане Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений [наказом Центрального управління Служби безпеки України № 383 від 23.12.2020](https://ips.ligazakon.net/document/view/RE35674?bl=). Документ розміщено у публічному доступі, він визначає перелік інформації, що становить державну таємницю у визначених законодавством сферах. Щодо службової інформації, то такою відповідно до законодавства є: · Інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; · Інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Таким документам присвоюється гриф «для службового користування». Певне уявлення про те, яка саме інформація є службовою, може надати Перелік відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію (ПСІ - 2016), затверджений [наказом Міністерства оборони України № 720 від 27.12.2016](https://ips.ligazakon.net/document/view/MUS30636?bl=). Для Збройних Сил України подібний перелік затверджується наказом Генерального штабу, проте наразі такий наказ у вільному доступі відсутній. Якщо у процесі формування запитання виникають сумніви у тому, чи є та чи інша інформація таємною або службовою, радимо передбачити в запиті уточнююче запитання на кшталт: якщо запитувана інформація відноситься до службової або таємної, прохання надати докази та вказати підставу присвоєння такій інформації відповідного грифу. У такому разі адвокат отримує можливість не просто отримати негативну відповідь, а й перевірити обґрунтованість відмови. **Як і куди надсилати?** Коли адвокатський запит вже готовий, виникає суто практичне запитання: куди ж його надсилати? Військові частини в більшості випадків є юридичними особами, та в публічних державних реєстрах інформація про військові частини не відображається. В умовах війни відомості про дислокацію військової частини є державною таємницею, однак на практиці це не проблема. Адвокатський запит надсилається за умовним найменуванням військової частини, яке зазвичай відоме клієнту або адвокату у спірних ситуаціях. На конверті достатньо вказати таке умовне найменування (наприклад, військова частина А0000), а також населений пункт (місто / смт / село) місця розташування такої частини, якщо такі відомі. Решту зробить Укрпошта, яка володіє необхідною для доставки листа інформацією. Також доцільно відправляти адвокатський запит цінним листом з описом вкладення. У разі конфліктної ситуації це буде доказом того, що адвокатський запит був надісланий. **Що, якщо не відповіли?** Закон встановлює строк на відповідь на адвокатський запит у 5 робочих днів, а у виняткових випадках - до 20 робочих днів. Якщо вказані строки сплили, а відповідь військова частина так і не надала, виникає питання, що робити далі? Опцій всього дві: ініціювати відповідальність винних осіб та примусово зобов'язати надати відповідь. За загальним правилом, відповідальність за ігнорування адвокатського запиту можлива на підставі статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит), а також статті 397 Кримінального кодексу України (вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги). У випадку з військовими частинами кримінальна відповідальність залишається незмінною, а от із адміністративною не все так просто. Стаття 15 КУпАП визначає особливі умови відповідальності для військовослужбовців: вони несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Статтею також наведено перелік адміністративних правопорушень, за які військовослужбовці несуть відповідальність у загальному порядку, і стаття 212-3 КУпАП до такого переліку не входить. А тому замість адміністративної відповідальності за ст. 212-3 КУпАП для військовослужбовців може наставати дисциплінарна відповідальність за Дисциплінарним статутом ЗСУ. Деякі адвокати можуть це не враховувати, а тому у разі посилання в запиті на ст. 212-3 КУпАП, таке посилання буде безпідставним. Натомість будь-які спроби ініціювати адміністративне провадження будуть безрезультатними через відсутність складу адміністративного правопорушення (відсутній суб'єкт). Правильним алгоритмом дій адвоката у цьому разі буде звернутися до військового командування зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб військової частини, що проявилася в ненаданні відповіді на адвокатський запит. У скарзі варто викласти фактичні обставини справи, а також попросити провести службове розслідування та притягнути винних до дисциплінарної відповідальності. Адресат такої скарги залежить від того, хто є порушником. Припустимо, що адресатом адвокатського запиту є військова частина рівня батальйону, тоді відповідальною за надання відповіді на адвокатський запит особою є командир батальйону або уповноважені внутрішніми актами особи. Зважаючи на можливу варіативність у суб'єкті правопорушення, доцільно надіслати скаргу на адресу цієї ж військової частини, адресувавши її командиру, та продублювати скаргу на адресу командування бригади, до складу якої входить відповідний батальйон. У разі розгляду та задоволення скарги, на винну особу-військовослужбовця накладається дисциплінарне стягнення (від зауваження до пониження у військовому званні, перелік встановлено статтею 48 Статуту). Конкретна санкція за ігнорування адвокатського запиту Статутом не передбачена, а тому вибір санкції буде здійснюватися особою, яка приймає рішення про дисциплінарне стягнення. Якщо ж зі скаргою виникають проблеми, зокрема, якщо вона також ігнорується або ж невідомо куди її надсилати (коли невідомо номер військової частини бригади), виходом може стати звернення до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Відповідно до профільного закону «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», цей орган має широкий комплекс повноважень, у тому числі право вносити подання щодо усунення військовослужбовцями порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, на які не пізніш як у місячний строк має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка його надіслала. На практиці військові частини рідко ігнорують подання Військової служби правопорядку, а тому механізм наразі виглядає найбільш дієвим. Коли адвокату необхідна запитувана інформація і документи незалежно від притягнення винних осіб до відповідальності, є можливість звернутися до суду з вимогою про зобов'язання військової частини надати належну обґрунтовану відповідь на адвокатський запит. Для задоволення таких позовних вимог необхідно правильно встановити відповідача (військова частина, до якої був направлений адвокатський запит), надати копію адвокатського запиту, належні докази його направлення відповідачу, а також докази його отримання відповідачем та довести пропуск строків на надання відповіді. За таких умов суд може задовольнити вимогу і зобов'язати відповідну особу надати відповідь на адвокатський запит. Цікаве питання належного позивача у таких справах. Миколаївський окружний адміністративний суд в [ухвалі від 27.02.2023 у справі № 400/1286/23](https://verdictum.ligazakon.net/document/109249520?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=jl01) прийшов до висновку про те, що учасниками правовідносин стосовно адвокатського запиту є адвокат та орган чи посадова особа, до якої був направлений адвокатський запит. Клієнт адвоката, в інтересах якого адвокат надсилав адвокатський запит, не є учасником правовідносин з приводу адвокатського запиту. За таких обставин право вимоги з приводу відмови в наданні інформації на адвокатський запит належить саме адвокату, а не його клієнту. Вважаємо позицію цілком слушною з урахуванням загальних концепцій права на позов. Дискусійним є і питання юрисдикції відповідних спорів. За одним із підходів, адвокатський запит не є запитом на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб\`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв\`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та військовою частиною щодо зобов`язання останньої надати повну відповідь на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні КАС України. В основі позиції - висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № [686/23317/13-а](https://verdictum.ligazakon.net/document/79365485), Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № [640/16308/19](https://verdictum.ligazakon.net/document/90073574), в жодній із яких військова частина не є учасником справи. Проте підхід застосовувався судами нижчих інстанцій і до адвокатських запитів адресованих військовим частинам. Приклад - Чернігівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 28.11.2019 у справі № [620/2747/19](https://verdictum.ligazakon.net/document/85960475) закрив провадження у справі щодо частини позовних вимог, що стосувалися зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит. Ще один приклад - постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № [420/16394/21](https://verdictum.ligazakon.net/document/104486581). Інший підхід - постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № [826/7244/18](https://verdictum.ligazakon.net/document/89180564) та Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № [640/16277/19](https://verdictum.ligazakon.net/document/92334271). Суди дійшли висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Посилання на вказані правові позиції у спорах за участі військових частин нами не виявлені, проте випадки фактичного розгляду таких спорів адміністративними судами подекуди зустрічаються (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі № [520/19274/2020](https://verdictum.ligazakon.net/document/95375796), а також Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № [380/19847/21](https://verdictum.ligazakon.net/document/105417662)). Наразі ми більш схильні вважати, що юрисдикція, в межах якої повинні розглядатися подібні справи, має визначатися, зважаючи на зміст правовідносин, у межах якої запитувалась інформація і документи в адвокатському запиті. Наприклад, якщо інформація стосувалася прийняття особи на військову службу, її проходження, звільнення з неї, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України такий спір має розглядатися адміністративним судом. Якщо ж, наприклад, інформація стосується завданої військовою частиною матеріальної шкоди, спір має бути підвідомчий загальним судам. Проте однозначне вирішення питання зможемо отримати лише після того, як Верховний Суд поставить у ньому крапку. **Замість висновку** Зручність адвокатського запиту для адвоката та його клієнта не повинна конвертуватися в додатковий дискомфорт для військових частин, які в умовах війни і так перевантажені життєво важливими питаннями. Проте коли адвокатський запит є останньою можливістю захистити права та інтереси клієнта, правове поле дозволяє адвокатові не лише надіслати запит до військової частини, а й з урахуванням описаних рекомендацій задіяти необхідні механізми аби гарантувати отримання відповіді на нього. Завдання кожного адвоката у такій ситуації - зберегти баланс між власним комфортом і інтересами клієнта з одного боку та комфортом службовців військової частини і інтересами національної безпеки з іншого.

Автори:
Микола Єрема, юрист
Федір Василенко, молодший юрист

Опубліковано Юрліга