Енергетика під час війни: чого очікувати українцям

Зміни в регулюванні енергетики загалом зумовлені імплементацією енергетичного законодавства Європейського Союзу. Україна за останні п'ять років досягла значного прогресу у впровадженні Третього Енергетичного пакета ЄС, зокрема в частині відокремлення діяльності з передачі електроенергії, розподілу та генерації, спрощення та забезпечення вільного доступу до електричних мереж споживачів та виробників, впровадження ринкових механізмів формування ціни на електроенергію, хоча за останнім пунктом Уряду ще потрібно ухвалити цілий ряд непростих рішень.

У вересні цього року Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт закону щодо імплементації в Україні Регламенту ЄС 1227/2011 про цілісність і прозорість оптового енергетичного ринку (REMIT), який має на меті запобігати зловживанням на ринку електричної енергії. Очікуємо, що остаточно цей закон буде ухвалено вже на початку наступного року.

Щодо альтернативної енергетики, то тут вже остаточно стало зрозуміло, що нових схем підтримки виробництва енергії з альтернативних джерел держава не пропонуватиме. В першу чергу ми говоримо про так звані "зелені аукціони", на які у свій час деякі оглядачі покладали великі надії. Сектор альтернативної генерації має орієнтуватися на продаж електроенергії за корпоративними РРА. Вже влітку цього року Рада ухвалила закон, який остаточно уможливив використання такого фінансового інструменту, як синтетичний/віртуальний РРА або, як це названо в законодавстві, "послуга із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел". Цей інструмент, який працює як контракт на різницю, дозволить виробникам електроенергії та споживачам мінімізувати ризики коливання ціни на електроенергію. На жаль, така можливість недоступна виробникам, яким встановлено "зелений тариф". Натомість у них є інший інструмент – тимчасовий вихід з балансуючої групи Гарантованого покупця з можливістю продавати електроенергію на усіх сегментах ринку електроенергії.

Як бачимо, багато важливих змін відбулось у 2022 році, однак попереду є ще низка питань, які необхідно вирішити якнайшвидше, щоб дати повторний стимул розвитку сегменту альтернативної енергетики. У першу чергу маю на увазі запуск механізму видачі, обігу та погашення гарантій походження електричної енергії. У серпні 2022 року Міністерство енергетики опублікувало проєкт закону щодо впровадження гарантій походження, який був позитивно сприйнятий індустрією, однак станом зараз цей проєкт так і не був поданий до Ради. Запуск обігу гарантій походження є ключовим у забезпеченні ефективного функціонування як віртуальних РРА, так і виходу виробників за "зеленим тарифом" на відкритий ринок. Ба більше, гарантії походження здатні покращити фінансове становище Гарантованого покупця, який зможе продавати їх на аукціонах.

Окрім цих змін, нас ще чекає впровадження Четвертого Енергетичного пакета ЄС, який є інструментом зеленого енергетичного переходу та покликаний децентралізувати генерацію та стимулювати розвиток прос’юмеризму (виробництва електроенергії споживачами). Досвід останніх місяців показує, що децентралізація генерації та створення паралельних мереж постачання електроенергії кінцевим споживачам – це елемент енергетичної безпеки нашої держави.

Чи варто змінювати енергосистему України під час відновлення та який досвід варто врахувати?

Наскільки я розумію, вже зараз відбуваються певні кроки в напрямку посилення стійкості енергосистеми.

Кілька днів тому Прем’єр-міністр заявив, що Україна розглядає газотурбінні та газопоршневі електростанції як варіант створення альтернативної мобільної генерації в умовах пошкодження генерації внаслідок російських обстрілів. До цього, в листопаді, влада заявляла про намір будувати та експлуатувати малі ядерні реактори в кооперації з партнерами із США. Виглядає так, що диверсифікація та децентралізація генерації – це той шлях, яким необхідно розвивати нашу енергосистему навіть в умовах регулярних обстрілів зі сторони росіян.

На сьогодні зрозуміло, що ми повинні максимально розвивати невеликі місцеві енерговузли. До речі, розвиток альтернативної енергетики якраз найбільше сприяє як диверсифікації генерації, так і передачі, що суттєво зміцнює енергобезпеку.

Що відбувається з ключовими секторами української економіки в умовах відключень електрики і як це вплине на життя країни у 2023 році?

На початку грудня Юлія Свириденко заявила, що Мінекономіки змушене повернутися до первинного прогнозу падіння реального ВВП цього року на 32-33,5% через російські ракетні удари на енергетичну інфраструктуру.

За даними НБУ, дефіцит електроенергії зумовлює послаблення економічної активності, скорочення виробництва та збільшення витрат бізнесу. Через дефіцит е/е фактично зупинили роботи та мають суттєві втрати 18% респондентів, 28% зазначають падіння оборотів. Найбільше страждають металургійні та видобувні підприємства, харчова промисловість з переробки м’ясних та молочних продуктів, хімічна промисловість, сповільнюються темпи будівництва.

Водночас, за даними ЕВА, 72% бізнесів вважають, що тривалі відключення електроенергії не змусять їх вийти з українського ринку. Ще 20% вагаються щодо відповіді, і тільки 8% припускають таку можливість "у найгіршому випадку".

Починаючи з квітня наступного року, споживання електроенергії знизиться, тому можна очікувати, що ситуація з електропостачанням покращиться.

Щодо того, як відключення електроенергії вплине на показники економіки у 2023 році, економічні експерти поки не дійшли консенсусу. Цю невизначеність найкраще ілюструє такий коментар одного з оглядачів: "Варто орієнтуватися на нульовий результат. Ми з однаковою ймовірністю можемо мати і невеликий мінус, і невеликий плюс".

Автор:
Олексій Фелів, керуючий партнер

Опубліковано "Юридична газета"