«Зелена» конкуренція: як запровадити аукціони для поновлюваних джерел енергії
Публікація розміщена на сайті бізнес-порталу Mind.
У квітні парламентський комітет з ПЕК представив оновлений варіант Концепції впровадження конкурентних механізмів ціноутворення на електроенергію ВДЕ, яка повинна лягти в основу відповідного законопроекту. Документ містить умови проведення аукціонів на спорудження вітрових і сонячних електростанцій. Депутати мають намір запровадити конкурси вже з 1 липня 2019 року – дати початку перехідного періоду до конкурентного енергоринку. Втім, поки експерти і девелопери згодні далеко не з усіма положеннями концепції, зокрема, й з датою їх впровадження.
Практика зелених тарифів застаріла. Як раніше повідомляв Mind, аукціони на спорудження об’єктів «зеленої» генерації стають у світі все популярнішими. Якщо у 2016 році через конкурси розподілялося 20% майданчиків, то в найближчі п’ять років ця цифра може досягти 45%.
Аукціони є своєрідною альтернативою фіксованим «зеленим» тарифам, які на сьогодні діють в Україні. Аукціонний механізм дозволяє забезпечити прозору конкуренцію між інвесторами та встановити реальну ринкову ціну на «зелену» кіловат-годину. Хто погодився на менший тариф – той і споруджує станцію. Таким чином, запропонована парламентаріями концепція має на меті передусім зниження цінового навантаження на споживача.
Крім того, аукціонна торгівля є надійнішим інструментом вкладення коштів у «зеленку» і для самих інвесторів. «Це більш надійний інструмент, ніж закон. Політичне бажання змінити існуючу систему щедрої підтримки ВДЕ через «зелений» тариф може виникнути дуже велике. Тому інвестори бояться надто щедрої підтримки – вони хочуть бачити справедливу систему», – вважає заступник директора представництва ЄБРР в Україні Марина Петров.
В її коментарі міститься пояснення, чому відомі закордонні девелопери не особливо охоче йдуть в Україну навіть в умовах найвищого в Європі «зеленого» тарифу. Бо коли занадто добре – це теж погано: викликає побоювання, що добре буде не завжди.
ДОВІДКА. «Зелені» тарифи в Україні встановлені законом «Про альтернативні джерела енергії» на період до 2030 року, і наразі є одними з найвищих у світі. За основу розрахунку цін на електроенергію ВДЕ був узятий тариф на кіловат-годину для другого класу промспоживачів станом на січень 2009-го, який прив’язаний до євро і множиться на відповідні коефіцієнти залежно від виду і потужності поновлюваного джерела.
На сьогодні тарифи на електрику ВЕС і СЕС складають в Україні відповідно 10 і 15 євроцентів. Закон передбачає їх 10-процентне зниження з 1 січня 2020 року.
Європейський досвід. Україні при розробці умов проведення аукціонів не потрібно винаходити велосипед. У березні цього року Європейське Енергетичне Співтовариство (ЕС) опублікувало Проект керівних принципів політики щодо конкурентного відбору і підтримки відновлюваних джерел енергії.
Основна мета документа – забезпечити рентабельний розвиток ВДЕ на основі прозорих і конкурентних правил в інтересах кінцевого споживача. Проект, зокрема, рекомендує державам – членам ЕС розробити, перш за все, загальну стратегію розвитку ВДЕ та чіткі плани проведення аукціонів. Слід забезпечити учасників торгів належними технічними можливостями для реалізації проектів, а також призначити авторитетний орган для управління аукціонами. Запускати процес рекомендується з пробних торгів і вивчення їхніх уроків. Під час проведення самих аукціонів слід встановити ліміти на генеруючу потужність, а також розглянути можливість встановлення цінової межі для учасників торгів.
У цілому розроблена парламентським комітетом з ПЕК концепція враховує рекомендації ЕС. Однак диявол криється в деталях. Саме навколо них і сконцентрувалася дискусія між комітетом і зацікавленими учасниками процесу.
Правила аукціонів. Концепція у своїх ключових пунктах передбачає щорічне затвердження квот на спорудження ВДЕ на загальнодержавному, а не регіональному рівні. На питання: «А що буде, якщо Кабмін просто не стане цим займатися і видасть на рік нульову квоту?», голова підкомітету електроенергетики профільного комітету ВР Лев Підлесецький дає таку відповідь: береться потужність ВДЕ, що має бути досягнута до 2035 року згідно з Енергетичною стратегією Україні, і ділиться на число років, які залишилися до цього терміну. Отримане значення і має стати гарантованою щорічною квотою.
Утім, подібне вирішення проблеми вже не в компетенції пана Підлесецького, а Кабміну.
Самі аукціони проводитимуться з конкретного виду генерації – окремо на «сонце» і окремо на «вітер». При цьому граничний розмір ціни кіловат-години на торгах повинен відповідати «зеленим» тарифам, затвердженим в законі «Про альтернативні джерела енергії». Однак з 1 січня 2020 року «зелені» тарифи, відповідно до нових аукціонних правил, повинні бути знижені для їх учасників: на 30% – для сонячної генерації і на 10% – для вітрової.
Очікується, що переможець конкурсу визначатиметься виключно за ціновим критерієм – інші умови, наприклад, у вигляді паралельного спорудження маневреної генерації, поки не передбачаються. Мінімальна потужність, яка може бути виставлена на аукціон, становить 10 МВт для сонця і 20 МВт – для вітру.
Що стосується відповідальності ВДЕ за небаланси, про яку зараз так багато розмов у ЗМІ, то вона повинна бути стандартною і наступати через рік з моменту запуску внутрішньодобового ринку. Держава, зі свого боку, надає власнику поновлюваного об’єкта гарантований відпуск електроенергії в мережу. Термін підтримки проектів – 15 років з моменту введення об’єктів у експлуатацію.
Умови допуску до аукціону також передбачають надання учасником банківської гарантії на три роки в розмірі близько 3,5% вартості проекту. У разі якщо переможець не встиг побудувати проект у визначений термін, можливе продовження гарантії ще на один рік, проте вже за умови її п’ятикратного збільшення.
Відповідальним за проведення аукціонів призначається Гарантований покупець, який буде створений на базі ДП «Енергоринок».
Чого побоюються інвестори. Запропонований варіант концепції не є остаточним – робота з доопрацювання майбутнього законопроекту, як і дискусії щодо нього, тривають. Як уже згадувалося, документ передбачає впровадження аукціонів уже з 1 липня 2017 року.
Однак на думку керуючого партнера INTEGRITES Олексія Феліва, такий термін може виявитися вкрай поспішним.
«Впровадження аукціонів – це, безумовно, правильний підхід, однак для України він трохи не на часі. Справа в тому, що «зелені» тарифи були введені ще у 2009 році, проте фактично вони працювали лише два останні роки. До 2013 року ринок був монополізований, і всі ми пам’ятаємо великі СЕС Андрія Клюєва, потім, у 2014–2015 роках ніхто нічого не робив з відомих причин, і лише з 2016-го в галузь почали приходити інвестори. По суті, перші великі проекти, зокрема, за участю західних девелоперів, тільки запущені. Тому до аукціонів переходити потрібно, однак дуже виважено, щоб ми не втратили ті проекти, які знаходяться в стадії реалізації за діючими правилами», – каже Фелів.
На його думку, аукціони доцільніше проводити після 2020 року, коли знизиться «зелений» тариф і скоротяться терміни його дії.
Викликає побоювання у експертів і потенційних інвесторів також здатність державних відомств і органів місцевої влади виконати необхідну підготовчу роботу з формування лотів на аукціон. Йдеться про відведення земельних ділянок, замірів вітряного потенціалу та інші підготовчі заходи.
На аукціон добре виводити вже готовий проект. Однак, як показує практика роботи в Україні, ані держкомпанії, ані держоргани, ані місцева влада не дуже до цього готові – не вистачає або кваліфікації, або бюджету, або бажання. Тому, крім проблеми організації конкурсів, існує ще й проблема українських реалій.
У свою чергу, на думку екс-члена НКРЕКП Андрія Геруса, для організації аукціонів необхідно ввести й регіональні квоти, що дозволить рівномірно розвивати всі регіони країни, а також максимально знизити потужності виставлених лотів з метою підвищення конкуренції.
Посилання на ресурс, де знаходиться публікація
Повернутися назад