Додаткові механізми стимулювання розвитку розподіленої генерації

9 лютого 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов’язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні" № 4213-IX (‘Закон’), який, серед іншого, має на меті залучити приватні інвестиції для встановлення розподіленої генерації на об'єктах державної та комунальної власності. 

Законом покращено умови встановлення установок зберігання енергії та генеруючих установок, що виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел відповідно до політики ЄС, яка у пакеті Clean Energy for all Europeansнаголошує на важливості самозабезпечення та самоорганізації споживачів і виробників у самодостатні енергетичні громади (спільноти) та групи. Нова редакція статті 9-6 (20) Закону України "Про альтернативні джерела енергії" заохочує самовиробництво електроенергії для (і) приватних домогосподарств, (іі) підприємств державної або комунальної власності, та (ііі) органів державної влади та місцевого самоврядування. 

Таким чином, встановлено можливість, відповідно до української урядової Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року, поєднувати статус виробника та активного споживача, оператора когенераційної установки та активного споживача: раніше закон було прийнято тлумачити у спосіб, що передбачав лише один статус учасника ринку електричної енергії. Цей вид визначався діяльністю, яка має найбільшу частку в обороті суб’єкта господарювання чи споживання. ‘Виключність’ статусу, однак, вперше змінилася ще в 2022 році, із вимогою окремого обліку установок зберігання енергії, що дозволило одному суб’єкту бути водночас виробником та оператором УЗЕ.

ППП у генерації та когенерації

Запроваджено новий механізм залучення третіх осіб до встановлення генеруючих установок та установок зберігання енергії на об'єктах державної та комунальної власності, фактично, публічно-приватне партнерство (державно-приватне партнерство) за схемою Будівництво-Експлуатація-Відступлення (від англ. BOT: build-operate-transfer), з такими ключовими аспектами:

• Tреті особи стають орендарями державного/комунального майна та/або земельних ділянок і на цій підставі встановлюють генеруючі установки;
• Балансоутримувач ділянки (орендодавець майна) придбає весь обсяг виробленої електроенергії, при цьому строк дії договорів купівлі-продажу електроенергії дорівнює строку дії договору оренди; 
• Балансоутримувач об'єктів державної/комунальної власності може набути статус активного споживача та реалізовувати надлишки електроенергії. Такі відносини не вважають постачанням електричної енергії споживачу в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії".

Складність полягає в тому, що КП да ДП, як правило, не є власниками земельних ділянок, вони мають їх на праві постійного користування. Себто постійний користувач не може залишитися балансоутримувачем в разі оренди – в таких відносинах ділянка повертається на баланс власника – держави чи територіальної громади. А такі власники не ведуть господарської діяльності з придбання та продажу електроенергії. 

Схожа ситуація і з орендою майна, адже комунальні та державні підприємства володіють ним на праві повного господарського відання (чи, в перспективі, узуфрукту (ст. 14(8) Законопроєкту № 6013 від 09.09.2021 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період»), себто, для передачі в оренду цілісних майнових комплексів таке майно часто треба повернути у володіння власника в особі уповноваженого органа управління відповідним пакетом корпоративних прав. Отже, потрібно відкоригувати схему відповідно до реального стану речових прав на державне та комунальне майно, зокрема, земельні ділянки. До того ж, можливе додаткове оподаткування майна податком на додану вартість під час трансферів ЦМК, що значно збільшує вартість інвестиційної фази проєкту, було б бажано таке зобов’язання відтермінувати чи нарахувати в період, передбачений для повернення майна за початковою редакцією договору.

Державні і місцеві стимули

Кабінетові Міністрів України доручено затвердити національну цільову економічну програму стимулювання розвитку малої розподіленої генерації. Поруч із тим, органи місцевого самоврядування можуть надати, додатково до загальнонаціональних, місцеві стимули для будівництва генеруючих установок та УЗЕ – шляхом затвердження та фінансування територіальних цільових програм. Така децентралізація підтримки дозволить, серед іншого, врахувати регіональні особливості у споживанні та потреби девелоперів й операторів нової потужності.

---

Читайте також про зміни для девелоперів ВДЕ установок, запроваджені Законом 4213-ІХ:

В Україні запроваджено механізм резервування потужностей для вітрових електростанцій