The text is available in Ukrainian.

Яке місце у формуванні нового суддівського корпусу займають адвокатська та наукова спільноти? Чи використовують вони своє право сповна, як гадаєте? На кадровий формат судових інституцій яких країн варто було б звернути увагу Україні?

Кадри вирішують якщо не все, то чимало. Власне, новий кадровий формат наповнення судових інституцій в Україні, за результатами чергового раунду судової реформи, став чи не найреволюційнішим нововведенням. І хоча адвокати та науковці не ринулися підкорювати найвищі суддівські вершини, юристи залишаються одностайними у тому, що експеримент удався.

Адвокати та науковці трохи розбавили дещо закриту до того суддівську спільноту публічністю та відкритістю. Натомість судді здатні «зупинити широкий політ думки» науковця чи адвоката, запропонувавши більш вузький підхід. Правники вважають нову кадрову модель Верховного Суду, що об’єднала три юридичні професії, успішною, адже вона зможе вдихнути життя у старі правові позиції та зробити нові рішення такими, що не викликатимуть шоку або збентеження

Яке місце у формуванні нового суддівського корпусу займають адвокатська та наукова спільноти? Чи використовують вони своє право сповна, як гадаєте?

Олександр ОНІЩЕНКО, голова практики вирішення спорів МЮФ Integrites

На старті конкурсу до нового Верхов­ного Суду, а потім і початку його роботи багато скептиків висловлювали побоювання щодо неможливості або принаймні ускладненості ефективної співпраці суддів-адвокатів, суддів-науковців і, нарешті, суддів-суддів. Водночас абсолютна більшість експертних думок зводилась до необхідності «якісного оновлення», «перезавантаження системи» та «свіжої крові» — як запоруки швидкого одужання перманентно хворої та кульгаючої української судової влади.

Попри численні проблеми з конкурсним добором, тривалістю і важкістю процедури, кількома неоднозначними персоналіями у складі Верховного Суду — мусимо все ж констатувати, що цей шлях пройдено, і ВС відбувся, а адвокати та науковці точно не пасуть там задніх. Напевно, ніхто і не очікував повної монолітності ВС як найвищої судової установи в державі. Було і є усвідомлення того, що процес гармонізації потребує певного часу.

Абсолютно природно, що у суддів, адвокатів і науковців, об’єднаних під дахом ВС, виникають дискусії навколо правозастосування, принципів, підходів і навіть викладення текстів процесуальних документів. Цього не приховують у публічних виступах як очільниця ВС, так і судді. Більше того, «інсайти» з нового ВС свідчать про подекуди категоричне несприйняття позицій суддів-суддів, суддями-адвокатами (науковцями) і навпаки. Про це свідчить і наявність окремих думок у великій кількості судових рішень нового ВС.

Знову-таки, жодної катастрофи в цьому не вбачаю. Навпаки, альтернативність думок свідчить про наявність динаміки в роботі нового Верховного Суду, чого так не вистачало Верховному Суду України. Головне в цьому процесі — залишитись вірним тим принципам, заради втілення яких судова реформа задумувалась. Абсолютно переконаний, що десять місяців існування нового Верховного Суду довели можливість і, більше того, ефективність роботи адвокатів і науковців у своїй новій якості.

Эта запись также доступна на: Russian, Ukrainian

Link to the resource where the publication is located
http://www.ukrjurist.com/?arti...