Починаючи з 15 лютого 2023 року, сторони судового процесу можуть отримувати судові повістки, повідомлення та виклики за допомогою месенджера Viber. Відповідні зміни запроваджені оновленим [Порядком надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі затвердженим наказом ДСА України від 23.01.2023 № 28](https://dsa.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/dsa/N_28_23.pdf) (надалі – Наказ № 28). Цей крок є черговим кроком до діджиталізаціі українського суспільства у сфері судочинства, що наближає Україну до країн, де електронне правосуддя існує поряд з традиційним, як у США, Канаді, Сінгапурі, Франції, Німеччині та ін. Якщо говорити про Україну, то з урахуванням постійного недофінансування судової системи та непоодинокими випадками відсутності коштів у судах на поштову кореспонденцію, спроби вирішити проблему є очікуваними. Як відомо, основна ціль судових повісток – повідомити особу про дату та час судового засідання, в якому вона бере участь. По суті, це – вікно, через яке особа може реалізувати своє право на доступ до правосуддя. Саме тому суди приділяють велику увагу процесу повідомлення сторін. Із впровадженням нового Наказу № 28, виникає багато запитань щодо доцільності використання даного способу повідомлення, порядку підтвердження, доказів належного вручення тощо. Відповіді на ці та інші питання ми розглянемо в даній статті. **Що змінилось?** До вже наявних способів направлення судових повісток, викликів та повідомлень (у паперовому вигляді, на електронну адресу, за допомогою SMS, в застосунку Дія), додався новий – через месенджер Viber. При цьому всі вищезгадані способи комунікації з судом зберігаються та залишаються незмінними. Нагадаємо, що найбільш сталим та звичним є направлення судових повісток поштою, шляхом відправлення конвертів з повідомленням про вручення, яке є безпосереднім доказом одержання особою останніх. За наявності офіційної електронної адреси суд направляє повістки та повідомлення на офіційну електронну адресу такої особи із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку (надалі – ЄСІТС). У [постанові КЦС ВС від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19](https://reyestr.court.gov.ua/Review/107651330) також зазначено, що у випадку, коли судова повістка направлена позивачу на ту саму електронну адресу, з якої позивач вже отримував від суду інформацію і за допомогою якої надсилав на адресу суду заяви, скріплені за допомогою кваліфікованого електронного підпису, вважається, що суд виконав обов\`язок щодо повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки на таку електронну адресу останньої. Тобто якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов\`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Що цікаво, наведена вище практика Верховного Суду не містить інформації щодо наявності заяви сторони процесу про відправлення судових повісток засобами електронної пошти. Тобто, достатньо лише самого факту відправлення з власної, зазначеної в тексті процесуального документу, електронної адреси листа на адресу відповідного суду для того, щоб суд мав право відправляти за цією ж адресою судові повістки в електронному вигляді, і таке відправлення вважалось належним повідомленням сторони. Інший підхід демонструє старіша практика Верховного Суду. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання може здійснюватися судом шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень SMS. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував, що судовий виклик за допомогою SMS вважається належним лише у разі подання учасником справи заяви про таке інформування ([Постанова КЦС ВС від 27.03.2019 у справі № 201/6092/17](https://reyestr.court.gov.ua/Review/80783087)), акцентуючи саме на власному волевиявленні та бажанні особи. З 28.12.2021 було розпочато надсилання повідомлень про дату та час проведення судових засідань через мобільний застосунок Дія (якщо сторона по справі є користувачем даного застосунку). За аналогією з SMS, тепер сторона зможе отримувати повідомлення від суду у месенджері Viber. Наголошуємо на тому, що такий спосіб повідомлення учасників судового процесу не буде вважатись єдиним законним шляхом повідомлення, він буде існувати поряд з іншими способами повідомлення. Зокрема, для цього необхідна буде заява особи, яка виявить своє бажання отримувати повідомлення в даному месенджері. **Чому саме Viber?** Як [повідомляє](https://www.facebook.com/CourtSystems/posts/pfbid0Vh2WeY7inSTjjHvgqU1puUBf5iTtUgTu8VoKkjoQxJiYr3pTfHHgpxGhqDhXpmi6l) Державне підприємство «Інформаційні судові системи», реалізація цієї ініціативи начебто в повній мірі відповідає вимогам процесуального законодавства та спрямована в першу чергу на економію коштів бюджету. Середня вартість відправки однієї повістки для суду буде значно нижчою, оскільки для відправки однієї повістки за допомогою Viber потрібне лише одне повідомлення (проти 5-6 SMS-повідомлень в середньому та 15 як максимум). Не зовсім зрозуміло, чому кількість Viber-повідомлень має бути меншою, аніж SMS-повідомлень, адже більшість сучасних смартфонів має змогу приймати великі текстові повідомлення та фотографії, тож кількість повідомлень мала би бути однаковою. Водночас деякі категорії населення можуть не користуватися Viber взагалі, в такому випадку виключається можливість використання даного способу отримання судових повідомлень. Тож дане обґрунтування викликає більше запитань, аніж відповідей. Автор ініціативи щодо впровадження надсилання судових повісток через месенджер Viber не пояснює надання переваги останньому. На наш суб’єктивний погляд, для цілей обміну електронними повідомленнями існують інші більш популярні та функціональні месенджери (наприклад WhatsApp, Telegram). Безсумнівно, даний крок розширив і в дечому навіть спростив способи електронної комунікації судів з учасниками судового процесу, проте проблема недофінансування судової системи не вирішена. За [останніми даними](https://ki.court.gov.ua/tu11/pres-centr/news/1387289/) ТУ ДСА у м. Києві, столичні суди станом на зараз повністю забезпечені ресурсами для відправлення судових повісток. Проте, як показує практика, проблема браку коштів на відправку паперових повісток може повернутися. І ось тут ми передбачаємо ризики того, що такі повістки почнуть «сипатися» всіма можливими способами, в т.ч. і шляхом надсилання у Viber, без з’ясування, чи дійсно сторона була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду чи ні. **Що буде доказом належного вручення особі повідомлення у Viber?** Наказ № 28 не врегульовує питання підтвердження надсилання особі повідомлень та доказів їх отримання. Якщо з вже існуючими способами все більш-менш зрозуміло (доказами належного повідомлення можуть бути: повідомлення про вручення, довідка про направлення інформації на електронну адресу або за допомогою текстового повідомлення), то у випадку з Viber-повідомленнями автор цієї нормативної ініціативи роз'яснення не надає. В теорії, за аналогією, це може бути довідка, складена уповноваженим працівником суду, про направлення такого повідомлення. Проте варто зазначити про такі моменти, як відсутність Інтернет-зв'язку, технічну несправність самого додатку, інші обставини, що не залежать від особи, коли вона хотіла та сподівалась отримувати повідомлення в такий спосіб, але з певних причин воно просто не надійшло. В такому випадку звичайні SMS-повідомлення нам здаються більш стабільним засобом інформування учасників процесу. Також не виключаємо випадки, коли окремі особи будуть використовувати дану обставину з метою навмисного затягування судового процесу або використовувати як підставу для скасування судового рішення у зв’язку з неналежним повідомленням. **Чи відповідає вимогам процесуального законодавства?** Відповідно до норм процесуального законодавства (ч. 13 ст. 128 [ЦПК України](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text), ч. 6. ст. 120 [ГПК](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text) України, ч. 1 ст. 129 [КАСУ](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text)), за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень (тобто SMS). Тобто, процесуальне законодавство пов’язує можливість інформування учасника судового процесу шляхом надсилання текстових повідомлень, ймовірно і через Viber, тільки у випадку наявності відповідної заяви такого учасника про це. Натомість ч. 1 ст. 135 [КПК](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text) України не містить прямої норми, яка дозволяє здійснення відповідних викликів та повідомлень шляхом направлення їх засобами мобільного зв’язку за умови наявності такої заяви від особи. Водночас такий спосіб повідомлення давно став поширеним на практиці, та слідчі часто відправляють необхідну інформацію за допомогою месенджерів. Особливість кримінального процесу полягає в тому, що сторони у справі часто самі є зацікавленими у здійсненні або присутності при певних процесуальних діях, адже наслідки ігнорування повідомлень є більш серйозними, аніж у цивільному / адміністративному / господарському процесах. Звісно, мова йде про добросовісних сторін, які не нехтують такими повідомленнями та з’являються на виклики, аби реалізувати своє право на захист та справедливе судочинство. Судова практика в кримінальному процесі не є однозначною в цьому плані та залежить від обставин справи. Наприклад, в [ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2018 у справі № 761/18324/18](https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777055), коли слідчий направив повістки через мобільні додатки, слідчий суддя критично поставився до вказаних способів повідомлення. В ухвалі зазначено, що відсутні беззаперечні підстави вважати, що вказаним номером користується саме ця особа. При цьому сумнівною є ідентифікація особи по її фото у мобільному додатку WhatsApp. Але, наприклад, в [постанові ККС ВС від 08.02.2023 у справі № 754/15924/19](https://reyestr.court.gov.ua/Review/108988215), коли повідомлення про відкладення апеляційного розгляду було направлено за допомогою інтернет-месенджерів Viber та Telegram, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ним були вжиті належні заходи задля повідомлення обвинуваченого про дату та час розгляду кримінального провадження всіма можливими для цього засобами. За відсутністю волевиявлення самого засудженого, суд обґрунтовано ухвалив рішення про продовження апеляційного розгляду без участі обвинуваченого, а позицію щодо обов`язкової участі обвинуваченого висловлював лише захисник. У зв’язку з нововведеннями, чекаємо на оновлення судової практики та сподіваємося побачити в ній більш однозначну, зрозумілу позицію. **Замість висновку** Дані нормативні зміни можуть бути корисними для учасників справи, Особливо це стосується тих осіб, які не планують зловживати своїми правами. Для них дійсно буде зручно отримувати повідомлення від суду в такий спосіб. Враховуючи процес переходу більшості сфер життя в онлайн-простір, необхідність у використанні та існуванні паперових повісток здається дещо застарілою. Проте дані зміни можуть бути й порятунком для осіб, які матимуть намір використовувати факт неналежного повідомлення на свою користь та навмисно затягувати розгляд справ. В такому випадку логічним було б запровадити чітке правило на нормативному рівні, яке б визначало, що в такому випадку вважалось би доказом належного повідомлення учасника процесу через Viber. У випадку наявності заяви такого учасника про інформування його певним шляхом і за визначеними ним реквізитами, це вирішує проблему. Однак, що робити, якщо такої заяви немає? Можливо, в такому випадку з імплементацією в Україні системи реєстрації мобільних номерів тільки за паспортом (наприклад, як в країнах ЄС) можна буде говорити, що інформування учасника спору за допомогою SMS та текстових повідомлень без заяви сторони буде вважатись належним повідомленням про дату, час та місце судового засідання. Тоді можна було б обґрунтовано стверджувати, що суд зробив усе можливе, аби потрібне повідомлення належним чином дійшло до адресата.

Автори:
Юрій Сівовна, старший юрист
Алла Борисенко, помічник адвоката

Опубліковано "Юридична газета"

Subpoenas via Viber: a Step to the Digitalization of Legal Proceedings or New Problems?