The publication was posted on the website of the Ukrainian legal publication «Yuridichna-Gazeta».
The text of publication is available in Ukrainian only.
Минулого року в №37-38(431-432) від 18.11.2014 «Юридична газета» писала про пропозиції Української Арбітражної Асоціації щодо проекту судової реформи (про питання судо- вого контролю стосовно міжнарод- ного арбітражу).
Рік потому Робоча Група Україн- ської Арбітражної Асоціації завер- шила другий етап роботи з роз- роблення проекту змін до деяких законодавчих актів України (щодо питань судової підтримки міжнарод- ного комерційного арбітражу). Як і на першому етапі роботи, пропозиції розроблялися на підставі ретельного аналізу відповідного законодавства та практики України й інших країн. Робота на цьому етапі велася спільно з робочою групою Укра- їнського Національного Комітету Міжнародної Торгової Палати (ICC Ukraine) представниками широких юридичних кіл, у тому числі україн- ських та міжнародних юридичних фірм «Asters», «Arzinger», «Avellum»,
«Baker&McKenzie», «CMS Cameron McKenna», «ENGARDE», «Integrites»,
«Sayenko Kharenko», ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» Україна, ЮФ «Ілляшев і партнери», під керівництвом члена правління УАА Олени Перепелинської.
Проект, розроблений спільними зусиллями двох груп (далі – Проект), логічно продовжує та доповнює то- горічний проект (тексти обох про- ектів опубліковані на сайті УАА – www.arbitration.kiev.ua)
Новий Проект розроблено з ме- тою заповнити наявні прогалини у законодавчому регулюванні таких питань, як порядок застосування та види запобіжних заходів на під- тримку міжнародного арбітражу,
порядок надання державними су- дами сприяння в отриманні дока- зів для арбітражного провадження. Наразі норми, які б регулювали ці питання у процесуальному законо- давстві України повністю відсутні, що практично унеможливлює на- дання судами такої підтримки чи сприяння, незалежно від місця арбіт- ражу, а норм ст. 9, 27 Закону України
«Про міжнародний комерційний арбітраж» для цього недостатньо.
Це суттєво шкодить розвитку ар- бітражу в Україні та стає причиною того, що сторони відмовляються від арбітражу на користь розгляду спо- рів у державних судах, у яких чітко врегульовано застосування заходів забезпечення позову та забезпечен- ня доказів.
Тож, у разі прийняття, Проект сприятиме подальшому розвитку міжнародного комерційного арбіт- ражу в Україні, формуванню проар- бітражної практики державних судів та створенню позитивного іміджу України як юрисдикції, дружньої до арбітражу.
Найбільш значущі зміни до зако- нодавства України, що пропонують- ся Проектом, та проблеми, які вони мають розв’язати, наведено нижче.
Зменшення кількості судових інстанцій
Проект передбачає виконання функцій судового сприяння міжна- родному арбітражу двома судовими інстанціями – Апеляційним судом
міста Києва та ВССУ. Визначення лише одного апеляційного суду для розгляду відповідних питань (який також, згідно з першим Проектом, наділений компетенцією здійснюва- ти судовий контроль щодо міжнарод- ного арбітражу) дозволить покращи- ти якість судової практики у таких справах, сконцентрувати знання та досвід вирішення специфічних пи- тань у сфері міжнародного арбіт- ражу в одному суді, рішення якого могли б бути оскаржені лише до ВС- СУ. Крім цього, часові рамки відпо- відних судових проваджень стали б більш прогнозованими для сторін, у порівнянні, наприклад, з ситуацією, коли такі питання розглядаються усіма апеляційними судами України, навантаження яких може суттєво відрізнятися. Стосовно визначення такого суду, то найбільше на цю роль підходить Апеляційний суд м. Києва, який має великий досвід у питаннях міжнародного арбітражу. Наявна матеріально-технічна база та геогра- фічне розташування є додатковими аргументами на користь визначення саме цього суду для розгляду справ, пов’язаних з міжнародним арбіт- ражем. Додатково, це б дозволило позбутися юрисдикційних проблем.
Судове сприяння і місце арбітражу
Проект надає можливість сто- ронам отримати судове сприяння у питаннях міжнародного арбітра- жу, незалежно від того, знаходиться
місце арбітражу в Україні чи за кор- доном. Робоча група вирішила вті- лити у Проекті найкращі світові практики розвинених арбітражних юрисдикцій та не обмежувати мож- ливість отримання судової підтрим- ки лише ситуаціями, коли місце ар- бітражу знаходиться в Україні.
Забезпечувальні заходи та початок арбітражу
Проект передбачає можливість звернення за отриманням заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу після ініці- ювання арбітражного провадження. У цьому питанні Проект йде за логікою процесуального законодав- ства України, в якому, за загальним правилом, такі заходи можна отри- мати тільки після подання позову. Виключення, передбачені процесу- альним законодавством України що- до забезпечення позову до подання позовної заяви, в цілому не стосуються міжнародного арбітражу.
Підстави для застосування заходів забезпечення позову
Проект встановлює для вжиття таких заходів стандарт, аналогічний тому, який наразі існує для вчинення заходів забезпечення позову у проце- сі отримання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення (ст. 394 ЦПК України): якщо їх не- вжиття може ускладнити чи уне- можливити виконання майбутнього арбітражного рішення.
Види заходів
Проект передбачає можливість застосування будь-яких заходів за- безпечення позову, які існують у ци- вільному процесі (ст. 152 ЦПК Украї- ни), із додатковими виключеннями, які встановлені ГПК України щодо корпоративних спорів.
Повідомлення відповідача
Проект йде за загальними прави- лами ЦПК України у цьому питанні й передбачає розгляд відповідної за- яви з повідомленням особи, проти якої вимагаються заходи забезпе- чення позову. Водночас, у разі об- ґрунтованої вимоги заявника, якщо існує термінова необхідність у вжит- ті таких заходів та/або якщо пові- домлення особи, проти якої вима- гається вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу, іншим чи- ном позбавить заходи забезпечення їх мети, заява про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбіт- ражу може розглядатися без пові- домлення особи, проти якої вима- гається вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу.
Зустрічне забезпечення
За аналогією зі змінами до ГПК України, які розроблені в рамках судової реформи, Проект вводить поняття «зустрічне забезпечення» (застава, яка вноситься на депозит- ний рахунок суду або банківська га- рантія), надання якого заявником є передумовою вжиття заходів забез- печення позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом, з урахуванням обставин справи, та має бути достат- нім для того, щоб запобігти злов- живанню забезпеченням позову. У будь-якому випадку, розмір зустріч- ного забезпечення не може переви- щувати 20% від суми забезпечення, про яке просить заявник, а якщо така сума не вказана, – 20% від ціни по- зову в арбітражному провадженні.
Інститут зустрічного забезпечен- ня існує у багатьох юрисдикціях і, як правило, він працює наступним чином: якщо суд приймає рішення про вжиття заходів забезпечення по- зову, він обумовлює набрання ними чинності наданням заявником ви- значеного судом зустрічного забез- печення або ж, навпаки, винесене рішення автоматично втрачає чин- ність у разі ненадання зустрічного забезпечення. Однак, для україн- ського процесуального законодав- ства, такі механізми з «відкладаль- ною» чи «скасувальною» умовою є нетиповим.
Тож для того, щоб забезпечити баланс інтересів обох сторін, у Про- екті пропонується двохетапний ме- ханізм: спочатку ухвала про зустріч- не забезпечення, а потім ухвала про забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу. До того ж перша виноситься судом, тільки якщо він допускає вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного ар- бітражу, іншими словами, заявник знає, що він отримає запитувані за- ходи, якщо виконає умови ухвали про зустрічне забезпечення. В ухвалі про зустрічне забезпечення суд одразу зазначає параметри майбутнього забезпечення позову: вид забезпе- чення позову та підстави його обран- ня, порядок виконання, вид і розмір зустрічного забезпечення, порядок та строки його надання. Особливіс- тю цієї ухвали є те, що вона не під- лягає примусовому виконанню та не підлягає оскарженню окремо від ухвали про вжиття заходів забезпе- чення на підтримку міжнародного комерційного арбітражу.
Далі можливі два варіанти: заяв- ник або надає, або не надає зустріч- не забезпечення у встановлений су- дом строк. Проект передбачає, що повнота, своєчасність та належність надання зустрічного забезпечення має контролюватися судом. За ре- зультатами здійснення такого контр- олю суд без виклику сторін або ви- носить ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбіт- ражу (згідно з вже встановленими ним параметрами), або скасовує ух- валу про зустрічне забезпечення.
Зміна або скасування забезпечувальних заходів
Проект передбачає, що зміна або скасування заходів забезпечення по- зову на підтримку міжнародного ар- бітражу здійснюються за загальни- ми правилами ст. 154 ЦПК України з деякими особливостями, що вра- ховують специфіку міжнародного арбітражу та спрямовані на запобі- гання зловживань з боку заявника після отримання ним заходів забез- печення позову (перш за все, затягу- вання арбітражного провадження).
Відшкодування збитків
Проект передбачає, що особа, проти якої вжито заходи забезпе- чення позову на підтримку міжна- родного комерційного арбітражу, у разі їх скасування має право на відшкодування збитків, завданих вчи- ненням таких заходів, крім випадків, коли сторони уклали мирову угоду. Зазначене відшкодування здійсню- ється у судовому порядку – тим же судом, який прийняв рішення щодо вжиття заходів, насамперед, шляхом зустрічного забезпечення.
Сприяння суду в отриманні доказів
Проект встановлює процесуаль- ний механізм для практичної реалі- зації положень ст. 27 Закону України
«Про міжнародний комерційний ар- бітраж», які передбачають можли- вість звернення складу арбітраж- ного суду або, за його дорученням, стороною арбітражного проваджен- ня до державного суду за сприянням в отриманні доказів, необхідних в арбітражному провадженні.
У багатьох країнах світу, в тому числі Швейцарії та США, таке спри- яння надається державним судом за процедурою виконання доручень іноземних судів, попри відсутність відповідних міжнародних конвен- цій. Робоча група вирішила викори- стати такий самий підхід. Тож Про- ект передбачає, що судове сприяння в отриманні доказів на підтримку міжнародного комерційного арбіт- ражу здійснюється згідно з проце- дурою, передбаченою ст. 417 ЦПК України з певними особливостями, які враховують специфіку міжнарод- ного арбітражу.
Запит складу арбітражного суду оформлюється у вигляді постанови та має бути засвідчений постійно ді- ючою арбітражною установою, що адмініструє відповідне арбітражне провадження (якщо це інституцій- ний арбітраж), або компетентним ор- ганом, що здійснює функції сприяння стосовно цього арбітражного прова- дження (якщо це арбітраж ad hoc).
Такий запит підлягає виконанню не пізніше, ніж у 30-денний строк з дня його отримання судом. Вказаний строк може бути продовжений су- дом, якщо це необхідно для вчинен- ня запитуваних процесуальних дій.
Судовий збір
Враховуючи складність питань, пов’язаних з наданням судової під- тримки міжнародному арбітражу, Проект передбачає досить високі ставки судового збору для цієї ка- тегорії справ: за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комер- ційного арбітражу – 40 розмірів мі- німальної заробітної плати, а за за- пити про сприяння суду в отриманні доказів – 20 розмірів мінімальної заробітної плати.
Висновок
Наразі Українська Арбітражна Асоціація веде роботу з об’єднання та узгодження двох Проектів у єди- ний документ, який, сподіваємось, буде врахований під час анонсова- ного державними діячами рефор- мування міжнародного арбітражу в Україні.
Link to the resource where the publication is located